Бик свійськи́й, або коро́ва (Bos taurus) — вид ссавців роду Бик родини бикових (Bovidae). Слово «корова» позначає самицю виду, а «свійський бик» або «домашній бик» — самця. Розводять для здобуття м'яса, шкіри та молока. У таких релігіях, як індуїзм та буддизм, цю тварину вважають священною, а знищення корови або заподіяння їй шкоди заслуговує кари. В українській народній традиції корова — це годувальниця та основа добробуту сім'ї. Вживання молока забезпечувало якісне харчування дітей та компенсацію йододефіциту, що сприяло розвитку інтелектуальної нації. Одомашнення коня відбулося майже на тисячоліття пізніше саме завдяки вигодовуванню лошати молоком корови[джерело?].
Розрізняють м'ясні, м'ясо-молочні, молочно-м'ясні і молочні породи корів.
Біологія[ред. • ред. код]
Опис[ред. • ред. код]
Тіло дорослої корови завдовжки сягає двох метрів, зазвичай заввишки вона не більша від 1,5 метра. Хвіст, що служить для відганяння комах, завдовжки до 1,5 метра. Маса корови не перевищує 1 тонни, а в середньому маса дійної корови становить близько 400 кг.
Забарвлення корів буває різне. Здебільшого це залежить від породи. Найчастіше трапляються корови чорної, чорно-білої, рудої масті. Довжина коров'ячих рогів у більшості порід не перевищує 20 см, але є окремі породи, у яких роги досягають метрової довжини. Корови без рогів називаються шутими або комолими. Вуха містяться біля рогів. Кінчики вух густо покриті шерстю. Морда витягнута з тупим великим носом на кінці. Навколо очей — густі вії. Шия схожа на конячу, але товстіша. Ноги сягають довжини 1 метра. Діаметр копит — до 25 см.
Еволюція та систематика[ред. • ред. код]
Вид Bos taurus класифікував у 1758 році Карл Лінней, поділивши його на три окремі види, які нині вважають підвидами. Перший із них — Bos primigenius taurus, тепер відомий як «корова», поширений у Європі, Африці та Азії.Другий підвид — Bos primigenius indicus, зебу — поширений в Африці та Індії. Походить від турів, які, потрапивши в Індію близько 200 тисяч років тому, пристосовувалися до місцевих умов і були одомашнені незалежно від звичайних нам корів.
Третій підвид — тур (Bos primigenius primigenius). Його вважають предком корів та зебу. Був поширений у Європі, Центральній Азії, Близькому Сході, Північній Африці. Останні тури вимерли в XV столітті. Останній у природі тур був забитий на полюванні в східних лісах Польщі в XIX столітті[джерело?].
Це найросліша і найпродуктивніша свійська тварина[джерело?].
Поширення[ред. • ред. код]
У дикій природі немає підвиду Bos taurus taurus, оскільки він, виведений переважно від підвиду Bos taurus primigenius, уже протягом п'яти століть одомашнений.У наш час корови поширені на всіх материках, крім Антарктиди. У світі налічують близько 1,3 мільярда голів корів станом на 2006 рік.
У Індії поширений підвид корів зебу. Там найбільше корів — близько 400 мільйонів. У Китаї близько 150 млн голів.
На півночі країн Африки водився тур. Тепер у цих країнах налічують 200 мільйонів корів.
На території західних штатів у США були поширені близькі родичі корови — бізони, які у 2-й половині 19 ст. були майже винищені. Але на сьогодні популяція є сталою. На 2006 рік у США 100 мільйонів голів корів.
На сході Європи, як і на півночі Африки, водились тури. Найбільше їх було в лісах та степах сучасної України, Польщі, Росії. Країни Європи налічують 130 мільйонів корів.
Харчування[ред. • ред. код]
Корова — травоїдна тварина. За день може спожити 50 літрів їжі й до 40 л води. Переважно корови випасають траву до 20 см висоти, оскільки не люблять високої трави. Живляться вони такими рослинами: пирієм, конюшиною лучною, конюшиною звичайною, молочаєм, очеретом, аїром та ін. Коли бракує їжі, корови можуть їсти гілки дерев, кущів. Це жуйні тварини. Після достатнього випасання вони пережовують їжу (ремиґають) напівлежачи, рідше стоячи.
Узимку на фермах, у колективних господарствах і т. д. споживають заготовлене людьми сіно, солому, жом, кормові буряки тощо.
Корова спершу захоплює траву до рота язиком, а тоді відкушує зубами. Не потребує проштовхувати їжу язиком. Крім того, корова здатна захоплювати траву язиком і водночас ковтати. У корови зуби ростуть під певним кутом (зазвичай близько 45°), що допомагає відкушувати траву.
Розмноження[ред. • ред. код]
У дикій природі тури билися за самиць. Оскільки тури вимерли, такий ритуал шлюбного періоду не зберігся. Найбільш імовірно, що виводок був один раз на два роки.Період вагітності корови триває 285 днів. У цей час тільна корова відзначається більшим апетитом. За час вагітності у корови повільно збільшується розмір тулуба і розширюється таз. За день або кілька днів перед отеленням корова посилено дбає про чистоту свого тіла. Новонароджене теля має висоту близько 50 см, масу 18—45 кг, залежно від породи, і при достатньому теплі встає на ноги годину після народження. Корова добре дбає про теля і у більшості випадків відкликається на його голос.
Теля ссе молоко лише 4-6 місяців. Вже у віці 1 місяця може споживати траву, але при цьому ссе молоко матері. Молода корова набуває статевої зрілості у віці 2 років. Корову, що не досягла статевої зрілості або статеве зрілу лише 1 рік, українці називають ялівкою. Середня тривалість життя корови 20 років, щонайбільше 25 років.
За один виводок корова народжує одне теля, рідше двоє. Дуже рідко трапляються випадки, коли корови народжують трьох телят за раз.
Зникнення природної популяції[ред. • ред. код]
Найдавнішим предком корови вважають тура, або дикого бика. За часів Київської Русі на території сучасної України дуже багато цих тварин населяло степи, лісостепи, мішані ліси. Полювання на турів — велика розкіш тих часів. Ця розвага знаті називалася ловами. Згодом на турів почали полювати і звичайні люди — задля смачного м'яса. Так кількість популяції турів різко зменшилась, і вони стали на грані вимирання. Треба було вчасно вжити необхідних заходів. Оскільки у часи зникнення турів влада країн, де були поширені ці тварини, була заклопотана війнами, вони вимерли через малу кількість популяції та через хворобу, що остаточно 1627 року знищила турів.У XIX столітті на території Польщі було знайдено кілька пар турів, що згодом також вимерли[джерело?].
Нині в музеях можна побачити череп тура, що показує велику фізичну силу тварини. Череп відзначається більшим розміром та довшими рогами, ніж у свійського бика.
Породи корів[ред. • ред. код]
У сучасному скотарстві налічують близько 300 порід великої рогатої худоби, поширених у всьому світі. Загальна кількість усіх порід корів становить приблизно 1080, з яких 121 порода зебу, 29 порід гібридного походження і 38 порід буйволів.[1]Тут наведено найпопулярніші породи корів
Молочні[ред. • ред. код]
Сіра українська порода є однією з найдавніших у світі, що є наслідком саме цивілізаційного центру припонтійського походження аріїв, що вийшли в північне Причорномор'я вже з синкретичною землеробсько-скотарською культурою господарювання, на тисячоліття раніше виходу шумерів до межиріччя Тигру та Євфрату[джерело?]. Цих тварин українці використовували як м'ясних, молочних та робочих. Цій породі притаманні витривалість, пристосованість до бідного раціону у степовій зоні, добра якість м'яса. Здебільшого самиць використовували для молока, самців — як тяглову силу. Порода поширена в Україні та сусідніх державах.
Аргентинські вчені вивели породу корів, молоко яких містить інсулін. Молоко цієї породи корисне для людей, хворих на цукровий діабет[джерело?].
М'ясні[ред. • ред. код]
Найпоширенішою м'ясної породою корів є герефордська, яку розводять у США, Канаді, Аргентині, Уругваї, Бразилії, Австралії, Європі та країнах СНД, у тому числі в Україні. Герефордська порода належить до великих порід: жива маса повнолітніх корів становить 550—600 кг, а биків 800—1100 кг.[2]Абердино-ангуська порода м'ясної худоби виведена в графстві Абердин і Ангус у Шотландії та поширена в багатьох країнах світу: США, Канаді, Аргентині, Новій Зеландії. Акліматизаційні властивості цієї породи дозволяють розводити її в різних регіонах СНД (Поволжя, Північний Кавказ, Алтайський край, Україна, Урал). В Україні абердин-ангусів акліматизували в різних географічних зонах і виявили високий генетичний потенціал м'ясної продуктивності, відтворювальної здатності, поїдання кормів, забійних показників, смакових і кулінарних властивостей м'яса. Жива маса повновікових корів і биків відповідно становить 500—600 і 700—800 кг.
Порода шароле виведена у Франції 200 років тому і за цей час була поширена в більш ніж п'ятдесят країн світу. Жива маса повновікових корів становить 500—600 кг, а биків — 1200—1250 кг.
В Україні виведена Волинська м'ясна порода ВРХ. Також існує Галловейська порода.
М'ясо-молочні[ред. • ред. код]
Симентальська порода, виведена у Швейцарії, є однією із найрозповсюдженіших в Америці та Європі. Худоба цієї породи має подвійну продуктивність: молочну (2500 кг молока на корову в рік, 3,7 % жиру) і м'ясну.Шортгорнська порода виведена у VIII столітті у Великій Британії. Поділяють на два типи: молочного і м'ясного напрямку. На початку XIX століття виведена Бестужевська худоба.
Немає коментарів:
Дописати коментар