Павич звичайний або індійський павич (Pavo cristatus) — вид павичів з родини Фазанові (Phasianidae) ряду Куроподібні (Galliformes).
Опис[ред. • ред. код]
Загальна довжина досягає 90—110 см (без хвоста) з хвостом — до 3 м. Спостерігається статевий диморфізм: самиці значно менші за самця та не мають такого розкішного хвоста. Цей птах міцної статури з досить довгою шиєю, маленькою головою, яка несе своєрідний чубок, з короткими крилами, високими ногами і середньої довжини хвостом. Для самця особливо характерні надзвичайно розвинені верхні криючі пера, які утворюють те, що в ужитку зветься «хвостом» павича. Цей розкішний «хвіст» і блискуче пір'я, в якому поєднуються сині, зелені та руді тони, створили павичеві славу найвродливішої птиці серед куриних.
Спосіб життя[ред. • ред. код]
Полюбляє великі високі ліси з чагарниковими заростями, з присутністю води і трав'янистих схилів. Поселяється звичайний павич також на плантаціях, якщо на них є високі дерева, зручні для ночівлі. Він чудово бігає і, незважаючи на свій величезний «хвіст», з дивовижною спритністю і легкістю пробирається серед густих заростей чагарників. Дуже обережний і при найменшій тривозі швидко тікає або ж кидається з дерева в густі зарості чагарників. Харчується на землі. Годується зернами хлібних злаків, насінням, плодами і вегетативними частинами диких рослин, іноді комахами.
Це полігамний птах: у самця буває 3—5 самиць. Період розмноження у звичайного павича в різних частинах ареалу падає на різні пори року: на Шрі-Ланці він триває з січня по квітень, в Індії — з липня по жовтень. Гніздо влаштовує на землі у вигляді невеликого заглиблення в ґрунті, вистелене невеликою кількістю сухої трави і листя. У кладці буває звичайно 4—7 округлих сірувато-вохристих яєць з блідими червонувато-рудими плямами. Самиця насиджує яйця з більшою ретельністю близько 30 днів, після чого з'являються пташенята, вкриті густим пухом. Перший час самиця з молодими павичами тримається у добре захищених ділянках лісу, пізніше починає вибиратися з ними на більш відкриті місця. Молоді ростуть доволі швидко. У тритижневому віці вони вже розрізняються за статтю, але повної пишноти пір'я та здатності розмножуватися досягають лише на 3 році життя.
Звичайний павич є родоначальником найкрасивішою з наших домашніх птахів - домашнього павича. За дикими павичами місцеве населення полює заради смачного м'яса, особливо у молодих птахів.
Розповсюдження[ред. • ред. код]
Загальна характеристика[ред. • ред. код]
Характерною ознакою павича-самця (півня) є значний розвиток верхніх криючих пір'їн хвоста, які разом зі стерновим пір'ям утворюють хвостове віяло. Завдяки пишному (у півнів) «хвосту» зі своєрідними плямами-«очима», який самці розпускають віялом, павич відомий як найкрасивіший птах серед куроподібних. Подовжений хвіст павичів плоский, в той час як у більшості інших видів родини фазанових — дахоподібний.
Павичі поширені в Азії. Розрізняють два їх види: павич звичайний (P. cristatus) і павич зелений (P. muticus), ареали яких не перекриваються.
Один з видів павича — павич звичайний — одомашнений людиною.
Класифікація[ред. • ред. код]
У колишніх класифікаціях родини Фазанові павичів виводили в окрему підродину павичевих (Pavoninae) — разом з родами моналів (Lophophorus), трагопанів (Tragopan) і Аргусів (Argusianus).
Розрізняють два види павичів, що відносяться до роду Pavo:
- Павич звичайний, або індійський (P. cristatus Linnaeus, 1758)
- Павич зелений, або синьокрилий (P. muticus Linnaeus, 1766)
Ці два види є дуже близькими: між ними в умовах неволі часто виникають гібриди. Ці гібриди мають назву «Сполдінг» (англ. Spalding) на честь дослідниці Кейт Сполдінг (Keith Spalding), яка вперше схрестила ці види. Потомство від цих схрещувань цілком фертильне.
До другої половини XIX ст. самостійним видом вважали павича чорноплечого — Р. nigripennis. Завдяки дослідженням Дарвіна було з'ясовано, що він є лише результатом мутації забарвлення павича звичайного, що виникла в процесі доместикації і в дикому стані не відома.
Відносно близьким до Pavo родом є Afropavo Chapin, 1936 (відомий один вид). Проте Afropavo виявляє значні відмінності від Pavo в морфології (відносно слабкий статевий диморфізм, відсутність примітного шлейфу або спеціалізованих пір'їн навколо очей у самця) і репродуктивній поведінці.
Генетика[ред. • ред. код]
Каріотип: всі три види мають по 76 хромосом (2n).[2] Причому порівняння каріотипів A. congensis, P. cristatus і деяких інших курячих виявило максимальну морфологічну схожість між хромосомами звичайного та африканського павичів.
Секвенування ділянок мітохондріальної ДНК Pavo і їх порівняння з аналогічними послідовностями Afropavo та інших куропобібних переконливо показали тісну спорідненість африканських і азійських павичів і дозволили встановити, що дивергенції двох родів відбулася у пізньому міоцені[3]
Немає коментарів:
Дописати коментар