Миша

Ми́ша (Mus, Linnaeus, 1758) — рід ссавців родини Мишових з ряду Гризунів, що включає близько 38-40 сучасних видів, у тому числі низку видів-двійників і форм неясного таксономічного рангу. Рід Mus є типовим для родини Мишових і, відповідно, надродини Мишуватих (Muroidea) та підряду Мишовидих. Типовий вид роду — миша звичайна, або хатня — всесвітньо поширений (разом з людиною) вид ссавців.

Довжина тіла дорослих мишей коливається від 4,5 до 12,5 см, хатньої миші — до 18 см (разом із хвостом). Хвіст відносно довгий (70-110% довжини тіла), його товщина становить 0,3-0,5 см. Голова складає приблизно третину всього тіла. Очі найчастіше чорного забарвлення. Вуха переважно круглої форми, рідше загострені. Вібриси завдовжки від 0,5 см. Шерсть середньої густоти, від сірого до яскраво-рудого кольорів.

Найбільш шкідливий вид роду — хатня миша. Вона живиться залишеними без уваги харчовими припасами в людських помешканнях, прогризає мішки з зерном, риє нори у стінах будинків і для людей є джерелом таких інфекційних хвороб, як лептоспіроз, ендемічний висипний тиф, везикульозний рикетсіоз тощо.

Миші зазнають винищення через вчинені збитки на продуктових підприємствах та у сільських, деколи навіть у міських, оселях. Для винищення мишей приручали котів, змій та навіть їжаків. Для вбивання мишей придумали мишоловки та отруту (тріло).

Коли приручували диких тварин, котів приручили не тільки як домашню тварину, а й як хижака, що винищує мишей. Для вилову мишей, всі породи котів придатні. На території України зокрема, для знищення мишей поселяли вужів, що в полюванні було дуже ефективними. У сільській місцевості люди часто приручали їжаків, що харчуються щурами та мишами.

Мишоловки люди створили для вбивства мишей. Принцип мишоловки полягає у знищенні гризуна шляхом перебивання йому хребта або розтрощення черепа ударом металевої дуги. Для цього мишей приваблюють до пастки принадою (хліб, сало, поролон, змочений у запашній олії тощо). Прилад спрацьовує тоді, коли миша торкається приманки.

Отрута є одним з найефективнішим та найновіших способів знищення мишей. В отруту додають небезпечні хімічні речовини, що припиняють роботу життєво важливих органів. Найефективнішою отрутою вважається та, яка діє на печінку, тому, що припиняє її роботу поступово.

Орел

Орли — позатаксономічна група великих хижих птахів родини яструбових, що переважно мешкають в Євразії і Африці. За межами цих континентів тільки два види орлів мешкають на півночі Мексики та півдні США (білоголовий орлан і беркут), кілька видів в Центральній і Південній Америці і три в Австралії.

В Україні водиться вісім видів орлів, котрі належать до трьох родів — Aquila, Hieraaetus і Haliaeetus:

• Беркут (А. chrysaetos);
• Орел степовий (А. rapax);
• Орел-могильник (А. heliaca);
• Орел-скигляк (A. clanga);
• Орел-скигляк малий (A. pomarina);
• Орел-карлик (Н. реnnаtus);
• Орлан-білохвіст (H. albicilla), якого ще називають орел-сіруватень;
• Орлан-довгохвіст (H. leucoryphus).

Усі вони, окрім орлана-довгохвоста, занесені до Червоної книги України. Орлана-довгохвоста раніше спостерігали у східному степу. Проте нині цей птах є в Україні радше рідкісним залітним птахом.^[1][2][3]

Хижих птахів, зовні схожих на представників родини яструбових, часто також називають орлами. Серед них скопа, яка водиться в Україні.

Всі орли належать до ряду соколоподібних, проте не формують монофілетичної групи і належать до кількох окремих родів.

Орли відрізняються від інших хижих птахів більшим розміром (зокрема мають більшу голову і дзьоб) та могутнішою статурою, поступаючись розміром лише грифам. Навіть найменші орли, як-от орел-карлик (приблизно такого ж розміру, що й звичайний канюк чи червонохвостий сарич), мають відносно довші і ширші крила, та здатні до швидшого польоту.

Подібно до більшості інших хижих птахів, орли мають дуже крупний гачкуватий дзьоб для розривання плоті здобичі, сильні ноги і могутні кігті. Вони також мають надзвичайно гострий зір, що дозволяє їм знаходити здобич на великій відстані^[4]. Цей зір орли мають перш за все завдяки надзвичайно великим зіницям, які забезпечують мінімальну дифракцію світла.

Орли будують свої гнізда на високих деревах або на високих кручах. Більшість видів відкладають по два яйця, але старше, більше пташеня часто вбиває свого молодшого брата одразу після вилуплення.
Орли інколи використовуються для соколиного полювання. Вони є дуже популярними персонажами міфів та літературних творів багатьох культур. У Старому Світі, під орлом найчастіше мається на увазі беркут або пов'язані види, поширені у районах з теплим кліматом.

Лемури (тварини)
Лемури (Lemuroidea) — надродина мокроносих приматів. Ця група приматів зустрічається лише на Мадагаскарі. Сьогодні близько 100 видів лемурів мешкають по всьому острову. Через вирубку лісів і полювання багато лемурів знаходяться під загрозою вимирання.
Назва походить від злих духів римської міфології. За повір'ями давніх римлян душі померлих, що не потрапляли у потойбічний світ, блукали по землі, втручаючись у справи живих. При цьому одні намагались допомогти людям, особливо своїм родичам, — ці добрі духи відомі як лари. Інші ж, яких називали лемурами, навпаки, вважались злими духами. Цей образ, мабуть, спав на думку європейським натуралістам, які знайшли у нововідкритих південних землях цих дивних істот.